КОМПАРТІЯ ЙДЕ НА ВИБОРИ Виступ Першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка  на позачерговому 54-му з’їзді Компартії України  29 травня 2019 року

КОМПАРТІЯ ЙДЕ НА ВИБОРИ
Виступ Першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка на позачерговому 54-му з’їзді Компартії України 29 травня 2019 року


Шановні товариші делегати!

На початку розгляду питання, внесеного до Порядку денного третього етапу з’їзду, нам слід врахувати деякі моменти.

Завдання нинішнього етапу нашого з’їзду – визначити формат участі партії у призначених на 21 липня цього року позачергових виборах Верховної Ради України і ухвалити у зв'язку з цим передбачені виборчим законодавством документи.

До відома делегатів: Це будуть дев'яті після проголошення незалежності парламентські вибори, в тому числі четверті позачергові (попередні проводились у 1994, 2007 і 2014 роках).

Вже ця обставина свідчить про надзвичайну  гостроту політичної боротьби і вкрай ненормальний розвиток ситуації в країні. І ця гострота, як і на попередніх позачергових виборах, обумовлена не тільки переподілом влади і власності між олігархічними кланами, а й зовнішніми чинниками, зокрема інтересами США, НАТО і транснаціональних корпорацій по перетворенню України в «Антиросію» і в плацдарм для просування своїх геополітичних інтересів вглиб Євразійського континенту.

Наступні вибори стануть для партії не просто боротьбою за виживання в умовах тотального переслідування  інакомислячих, в першу чергу комуністів, з боку олігархічної влади, ці вибори стануть для нас виборами боротьби за майбутнє України. А значить від кожного з нас вимагається максимальна зібраність, злагодженість дій та самовідданість. Ми сповна маємо довести, що Комуністична партія - це політичний авангард пригнобленого та поневоленого капіталом трудового народу.

Позачергові вибори народних депутатів безпосередньо пов'язані з результатами президентських виборів, які завершилися катастрофічною поразкою президента Порошенка і переконливо зафіксували рішуче засудження переважною більшістю громадян  (більше 73 відсотків тих, що взяли участь у голосуванні) не тільки  його діяльності на президентському посту, а й  провального прозахідного антинародного курсу, який проводила очолювана ним злочинна олігархо-неонацистська кліка. Але, як ми й попереджали, оновлення влади, – і це підтверджують заяви нового президента про небажання припинити війну на Донбасі, про подальше протистояння з Росією тощо, – не відбулося. За новими обличчями стоять старі олігархи і боротьба буде точитися між ними лише за той чи інший шматок влади: парламент, уряд, місцеві органи влади, а не за інтереси переважної більшості громадян України - простих трудівників. І головне: за так званими новими обличчями стирчать вуха все тих же США.

Після збройного державного перевороту 2014 року Верховна Рада, обрана 26 жовтня того ж року, склад якої тоді оновився на 56 відсотків, зазнала чи не найбільшої серед усіх державних інститутів деградації.  Відсутність комуністів і взагалі будь-яких політичних сил лівої орієнтації у парламенті обумовили виключно націонал-олігархічну ідеологію законотворчої діяльності Верховної Ради восьмого скликання, її залежність від США та ЄС. Ще однією «особливістю» нині розпущеної Верховної Ради стало те, що до складу буржуазних фракцій масово увійшли карні злочинці і навіть кримінальні авторитети, які потім просували собі подібних по всій владній вертикалі.

Крім того, законодавчий орган, в якому принаймні з початку 2016 року (після виходу фракцій "Самопомочі", "Батьківщини" і Радикальної партії Ляшка) не існувало коаліції (більшості), працював на нелегітимній основі, з брутальним порушенням Конституції. Його робота базувалася виключно на корупційних змовах за лаштунками парламенту. То чи слід дивуватися  з того, що майже половина членів депутатського корпусу стали за цей час доларовими мільйонерами? Про яку боротьбу з корупцією можна було при цьому говорити?

Наруга над Конституцією, законом про Регламент Верховної Ради набула не просто цинічного, а навіть гротескного і кримінального характеру. Масове кнопкодавство, багаторазові  (до 20 разів і більше) переголосування законопроектів – до того, поки  вимучені депутати не проголосують за потрібний злочинній владі варіант законопроекту (зрозуміло, в більшості випадків не сумісного з вимогами Конституції), відсутність професіоналізму і печерно-націоналістична сутність більшості парламентаріїв призвели до прийняття справді диктаторських законів і створення системи придушення інакомислячих, стали звичайною практикою в українському псевдопарламенті.

Наслідком такої "діяльності" стали фактичне знищення в Україні законності, принципу верховенства права,  величезна кількість ухвалених парламентом правових  актів, які брутально порушують Основний Закон держави і довели Україну до відомого нам всім сьогоднішнього стану - в усіх сферах.

Окремо слід сказати про ганебну, вкрай небезпечну роль, яку щодня відіграє націонал-радикальна більшість Верховної Ради у розпалюванні ворожнечі і страху в  суспільстві, нагнітанні ненависті і розбрату. За змістом прийнятих законів та впроваджених реформ - це антинародна Верховна Рада.

Дані соціологічних досліджень, опубліковані нещодавно, свідчать, що така Верховна Рада, на думку 59 відсотків респондентів, має бути розпущена, а ще 13 відсотків вважають за необхідне її  "перезавантажити" , тобто  негайно  переобрати. Рейтинг довіри в суспільстві до парламенту - 4 відсотки - найнижчий серед усіх гілок та інститутів влади.

Рішення новообраного президента (одне з перших прийнятих ним) про розпуск Верховної Ради (юридично точніше: про дострокове припинення її повноважень), як і його заява про необхідність відставки Уряду (Кабінету міністрів), звільнення з посад міністра оборони, голови Служби безпеки, Генерального прокурора України, інших високопоставлених чиновників із схваленням були сприйняті в суспільстві, як свідчення налаштованості глави держави на рішуче  оновлення ситуації в державі.

Але саме ця обставина викликала шалений спротив політичних банкрутів – екс-президента Порошенка, якого його спільники зробили своїм прапором, та неонацистської більшості у Верховній Раді на чолі з Парубієм – ідеологічної опори в боротьбі за продовження політики націонал-олігархів. Зрив розгляду пропозицій новообраного президента  щодо вдосконалення виборчого законодавства - наочне, знакове тому свідчення.

В умовах парламентсько-президентської форми правління і на тлі результатів президентських виборів парламентська виборча кампанія стане тим політичним полем, на якому розгорнеться шалена, брудна міжолігархічна боротьба за шматок влади.

Всі повинні розуміти: якщо за результатами виборів партії «Слуга народу» та «Європейська солідарність» разом з «Батьківщиною» сформують більшість і підімнуть під себе Раду, це означатиме «остаточне прощавай» будь-якій можливості для демократичних перетворень в осяжній перспективі. Означатиме розкол і знищення України як держави у тих кордонах, які вона отримала у спадок від радянських часів. Країну чекатиме небачене посилення терору, переслідувань, ужорсточення кривавого терористичного режиму.

Не випадково Порошенко виголошував погрози, а Парубій відверто обіцяв "запалити шини" в разі, якщо нова влада ризикне скасувати антиконституційні закони про декомунізацію, люстрацію, мову, обмежуватиме впровадження томосу. Що таке "запах шин, які горять", наші люди, передусім мешканці столиці, знають: "небесна сотня" слугує тому постійним нагадуванням.

Слід враховувати, що діячам типу Парубія, Пашинського та їм подібних, які не понесли відповідальності за пролиття крові невинних людей в 2013-2014 роках, не становить особливих зусиль в короткий час вивести на вулиці сотні, а то й тисячі оплачених, озброєних, озвірілих бойовиків-необандерівців, готових до застосування зброї. Саме тому всі справді демократичні, патріотичні організації повинні об’єднати зусилля, щоб протистояти повторенню трагедії 2014 року.

Важливо не допустити перетворення новообраної Верховної Ради на оплот націонал-реваншистів, які зазіхають на висловлену під час президентських виборів волю величезної більшості громадян України.

Президія ЦК КПУ розглядала різні варіанти участі комуністів у виборах до Верховної Ради і планувала затвердити концепцію нашої участі за результатами широкого партійного обговорення. Але ситуація склалася таким чином, що указом Президента Верховну Раду розпущено і призначено позачергові вибори. То ж часу обмаль і прийняти рішення ми повинні сьогодні на нашому з’їзді.

На наше переконання, варіант залишився єдиний: ми маємо сформувати список кандидатів і йти на вибори як Комуністична партія. А обкоми своїми рішеннями визначать кандидатів-комуністів на мажоритарних округах. Ми повинні боротися за кожне місце у новому складі Верховної Ради.

Очевидно, що радикальне оновлення ситуації в країні не може бути забезпечене лише заміною глави держави – потрібне невідкладне перезавантаження всієї владної верхівки і вертикалі, передусім парламенту. Саме тому ці вибори мають зупинити той відьомський шабаш правлячої кліки, яка за  п’ять постмайданних років знищила конституційни засади парламентсько-президентської республіки, об’єднавши президентську владу з законодавчою, виконавчою і судовою, переформатувала правове поле і фашизувала суспільні відносини таким чином, що фактично перетворила Україну на країну-терориста.

Але ми реалісти і розуміємо, що на цьому етапі не зможемо вирішити питання щодо завоювання влади в інтересах трудящих, бо наразі, попри наявність ознак революційної ситуації у суспільстві, сама революційна ситуація ще не склалася.

За будь-яких умов ми зобов'язані використати виборчу кампанію для того, щоб донести до якомога ширших верств населення нашу  Програму «МИР - ДОНБАСУ! ВІЙНА - КОРУПЦІЇ! УКРАЇНУ- НАРОДУ!», а також наше бачення розвитку політичної ситуації, для того щоб зміцнити вплив  Компартії у суспільстві, поповнити наші лави свіжими, молодими силами.

У питаннях боротьби за життєві  інтереси трудящих ми, в міру можливостей, залежно від ситуації, зберігаючи організаційну самостійність і керуючись нашими принциповими засадами, будемо намагатись координувати дії з іншими опозиційними силами, які поділяють наші принципові вимоги:

  • припинення громадянської війни на Донбасі;
  • дефашизація і виконання резолюцій ООН щодо неприпустимості глорифікації нацистських злочинців і їх посіпак;
  • відновлення взаємовигідного і рівноправного економічного співробітництва, в першу чергу з Росією та країнами СНД;
  • конституційне закріплення позаблокового (нейтрального) статусу України.

Просимо делегатів з’їзду відверто висловитися з цих питань.


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях